тварини Австралії

Тваринний світ Австралії не менш різноманітний і унікальний. У великій кількості мешкають качконіс, єхидна, кенгуру, валлабі, кенгуровий щур, опосум, коала, вом¬бати, австралійські бандікути, сумчаста миша. На остро¬ві Тасманія мешкає рідкісний хижак — сумчастий диявол. Однією з типово австралійських тварин є дикий собака дінго. Широко представлені рептилії. У Австралії водиться близько 100 видів отруйних змій. У прибережних во¬дах живе досить велика кількість небезпечних тварин — близько 70 видів акул, медуза австралійська (морська оса), морська змія, бородавчаста риба і блакитний восьминіг. Серед комах особливо примітні гігантські терміти. На континенті мешкає більше 700 видів птахів, серед яких страус ему, казуар, кукабарра, лірохвіст, папуги, какаду, чорні лебеді, тонкодзьобий буревісник і багато інших.

Природа створила в Австралії ніби величезний заповідник. Фауна материка вирізняється високим ендемізмом і глибокою давністю. Тут збереглися тварини, дуже близькі до тих, що населяли Землю в далекі часи. У палеозої і мезозої, коли Австралія мала сухопутні зв’язки з Південно-Східною Азією, тваринний світ її не був таким своєрідним. Відомо, наприклад, що в пермі і тріасі в Австралії жили представники рептилій північної півкулі. Сумчасті, нині типові тільки для Австралійської області, прийшли в Австралію задовго до початку четвертинного періоду.
Відокремлення Австралії від Південно-Східної Азії, що відбулося в неогені – на початку четвертинного періоду, виключило можливість проникнення на материк вищих ссавців, у тому числі хижих, які знищили сумчастих в інших місцях земної кулі.

Сумчастих ссавців в Австралії і на найближчих до неї островах близько 180 видів. Малята в сумчастих тварин народжуються недорозвиненими й безпорадними. Свій розвиток вони закінчують у складці шкіри, яка утворює на животі самиці кишеню, або сумку. У найбільшої сумчастої тварини – великого кенгуру – маля народжується завбільшки з волоський горіх, сліпим і лише з зачатками ніг. У тілі матері воно розвивається один місяць, а сумці – близько 8 місяців. Обрісши шерстю, маля на розвинених, міцних ногах може виходити з сумки й бігати біля матері.
Однак воно ще деякий час ховається в сумку, хоч вже ледве вміщується там: ноги його стирчать назовні. Від небезпеки кенгуру рятується втечею, несучи в сумці маля. Коли великий кенгуру біжить спокійно, він робить стрибки 3 м завдовжки, а переслідуваний – до 10 м. Кількість кенгуру в Австралії зменшується. Їх винищують заради цінної шкури.
У тропічних лісах Австралії і Нової Гвінеї водяться деревні кенгуру. Вони добре лазять по деревах. Довгі пальці на передніх ногах дають їм змогу триматися за гілки й хапатися за гілки й хапати плоди.